ЗАПОР У ДИТИНИ: ПРИЧИНИ, ЛІКУВАННЯ

Запор у дитини, – є однією з найбільш частих скарг, з якою звертаються батьки до гастроентеролога. У нормі в залежності від віку дитини періоди між самостійними актами дефекації можуть варіювати. Існуюча думка, що діти «переростають» проблему запорів, не підтверджується тривалими спостереженнями: у 30-52% дітей симптоми зберігаються протягом наступних 5 років, близько 25% дітей продовжують страждати запорами у дорослому віці. Пізній дебют захворювання в підлітковому віці розглядається як предиктор синдрому роздратованої кишки у дорослих.

Більш ніж в 95% випадків запори у дітей носять функціональний (аліментарний) характер.

Наприклад, новонароджене немовля, що знаходиться на природному вигодовуванні, може спорожняти кишечник стільки раз, скільки разів його годують. Якщо у дитини перших 3 місяців життя стілець 1-2 рази на добу і рідше, необхідно проконсультуватися з лікарем. Для дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні, до року запором вважається відсутність самостійного стільця протягом доби.

Частою причиною запорів у грудних дітей на природному вигодовуванні є порушення засвоєння поживних речовин. При кількісному недокорміхї або хорошому всмоктуванні грудного молока матері обсяг калових мас у дитини не достатній, щоб порушити позив до дефекації. В таких випадках не відносять до справжній затримці стільця на 2-3 дня. До виникнення запорів у дітей в грудному віці, що знаходяться на грудному вигодовуванні і прикорму, сприяє недолік продуктів, що містять рослинну клітковину. Надлишок жиру в їжі при цьому посилює запори, сприяючи утворенню в кишечнику мила і тим самим ще більшого затвердінню калу.

У дітей старшого віку причинами запору бувають стримують, некомфортні умови в дитячому садку або школі, антисанітарний стан туалетів, незвична для дитини обстановка, відсутність індивідуальних кабінок в туалетах. Зазначені фактори змушують багатьох дітей «терпіти до будинку». Погіршувати ситуацію може і той факт, що педагоги не відпускають дітей під час уроку в туалет.

Аліментарні закрепи можуть виникати у дітей на тлі порушення харчування, обумовленого неповноцінною дієтою, гіповітамінозом, дисфункцією травних залоз, недостатнім питним режимом, раннім перекладом на штучне вигодовування

Є інші, більш серйозні, причини запору у дитини:

  • Діскінетічно – гіпотонічні і гіпертонічні (спастичні), в основі яких лежить порушення моторики товстої кишки;
  • Органічні, що виникають при наявності вад розвитку спинного мозку, хвороби Гіршпрунга, доліхосігма, пресакральних пухлинах, рубцях в області заднього проходу і аноректальної зони;
  • Умовно-рефлекторні, що розвиваються при систематичному придушенні позиву на дефекацію, нервнопсіхогенних причинах, стресах. Розвиток рефлекторного типу запорів можливо при парапроктитах, тріщинах заднього проходу;
  • Інтоксикаційні, що зустрічаються при гострих або хронічних інтоксикаціях отруйними речовинами, а також медикаментами.

За механізмом розвитку виділяють 3 види хронічних закрепів:

  • кологенних (зниження пропульсивного і уповільнення транзиту калових мас по товстій кишці);
  • проктогенного (порушення пасажу калових мас по ректосігмоідному відділу);
  • змішаний.

Зазвичай виділяють 3 стадії розвитку хронічних закрепів:

Компенсована стадія:

  • стілець 1 раз в 2-3 дні, як правило, самостійний, але з почуттям неповного випорожнення кишечника і метеоризмом;
  • позиви на дефекацію збережені;
  • запор коригується дієтою.

Субкомпенсована стадія:

  • запор по 3-7 днів;
  • дефекація після прийому проносних або очисної клізми;
  • можливі здуття і болю в животі.

Декомпенсована стадія:

  • запор більше 7-10 днів;
  • відсутні позиви на дефекацію;
  • здуття і болю в животі, калова інтоксикація;
  • запор усувається тільки після сифонної клізми.

Необхідно відзначити. Діти в стадії декомпенсації потребують госпіталізації для проведення комплексного обстеження, проведення сифонних клізм і інших лікувальних заходів.

Лечения запоров у детейЛікування запорів у дітейЛечения запоров у детей

При аліментарних запорах:

При нетривалих за часом запорах для досягнення позитивного ефекту достатньо змінити характер харчування. Зміни характеру харчування і якості їжі, збільшення кількості рідини, зміни способу життя зі збільшенням фізичного навантаження – всі ці фактори в більшості випадків призводять до нормалізації стільця і ​​поліпшенню якості життя. У харчування необхідно включити харчові волокна, фрукти, овочі, до складу яких входить целюлоза; при ослабленні моторної функції кишечника – жовчні пігменти, цукристі речовини, холодні страви, клітковину.

Правильний режим харчування і питний режим необхідні і матері, якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні. У раціон немовлят вводять фруктове пюре: яблучне, абрикосове, персикове, пюре з чорносливу, а також достатній обсяг рідини. При простих запорах можна використовувати суміші, збагачені олігосахаридами і містять пробіотики. Дітям старше одного року при нетривалих запорах можливе додавання в харчування пшеничних висівок. Можна додавати в їжу добавки з харчовими волокнами, які продаються в звичайних магазинах (спеціальні вафлі, порошки, які розбавляють соком. Для дітей 2-19 років приблизну щоденну потребу в харчових волокнах розраховують таким чином: вік дитини (в роках) + 5 м. Наприклад, якщо дитині 2 роки, то щодня він повинен з’їдати 7 г волокон (2 + 5).

При психогенних запорах важливо:

  • Поліпшити раціон дитини, давати більше овочів, різних напоїв. Це забезпечить м’який стілець. Важливо підтримати дитину;
  • Чи не посилювати проблему і не загострювати на ній увагу дитини. Не потрібно постійно запитувати у дитини не хоче він в туалет? Якщо він соромиться або боїться, то обов’язково відповість «ні»;
  • Грайте з дитиною в рольові ігри – це хороший спосіб вирішення психологічних проблем у дитини;
  • Не сваріть дитину і не показуйте, що ви засмучені. Ведіть себе позитивно;
  • Давайте дитині корисну інформацію про будову тіла, про процеси, які відбуваються в організмі;
  • Розповідайте тематичні казки, придумуйте їх самі;
  • Попередьте вихователів і вчителя про існуючу проблему. Не наполягайте на тому, щоб дитина обов’язково ходив в туалет в садку чи школі.

Лікування

У більшості випадків перед призначенням лікування немає необхідності в обстеженні і консультація з педіатром. Однак іноді, при підозрі на якесь захворювання, що приводить до запорів, доктор може призначити узі, аналіз на капрограмму або інші тести, щоб прояснити ситуацію.

Якщо у дитини важкий запор, педіатр може рекомендувати ліки, що пом’якшують кал і стимулюють його вихід.

Будь-яка хронічна форма запору у дитини вимагає консультації гастроентерологія!

При аліментарних або гострих запорах доктором буде призначена дієта і рекомендації з питного режиму і фізичних навантажень.

При великому скупченні калових мас рекомендують гліцеринові свічки, які бажано ставити в фіксований час (вранці після сніданку або ввечері перед сном), що сприяє формуванню ритму дефекації. Дозування гліцеринових свічок дитині до двох років, – 750 мг, дитині від 2 до 5 років, – 1400 мг, а з п’яти років і дорослим, 2100 мг.

Гліцеринові свічки для дорослих і дітей Antibiotice – симптоматичне лікування запорів різної етіології.

Доросла форма: 1 супозиторія містить гліцерину 2100 мг;

Дитяча форма з 2х років: 1 супозиторій містить гліцерину 1405 мг.

*Реклама лікарського засобу. Перед застосуванням ознайомтеся з інструкцією та проконсультуйтеся у лікаря. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Інші статті на цю тему

ПЕРЕД ПРИЙОМОМ ПРЕПАРАТУ НЕОБХІДНО ПРОКОНСУЛЬТУВАТИСЯ З ЛІКАРЕМ