ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИСПЕПСІЯ

Синдром диспепсії 9функціональна діспепсія) являє собою комплекс розладів, що включає біль або дискомфорт в епігастрії, відчуття переповнення у надчеревній ділянці після їжі, раннє насичення, нудоту, блювоту, відрижку, печію.

    Якщо в результаті діагностики не виявляються органічні захворювання, а перераховані симптоми повторюються у хворого протягом 3 місяців за останні півроку, діагноз «функціональна диспепсія» вважається підтвердженим.

    Причиною появи основних симптомів ФД вважають порушення рухової функції шлунка і дванадцятипалої кишки. Переважають такі моторно-евакуаторної порушення:

•  Гастропарез – ослаблення моторики антрального відділу шлунка з уповільненням евакуації вмісту – спостерігають у 50% хворих з ФД;

• Порушення акомодації шлунка – зниження здатності проксимального відділу розслаблятися після прийому їжі під дією наростаючого тиску вмісту на його стінки (при нормальній акомодації після прийому їжі відбувається збільшення обсягу шлунка без підвищення внутрішньошлункового тиску);

• Порушення ритму перистальтики (шлункова дісрітмія) – розлад антродуоденальной координації, розвиток перистальтики шлунка по брадігастрітіческому (частіше), тахігастрітіческому або змішаного типу.       Так само одним з найважливіших патогенетичних факторів ФД служать різні розлади рухової функції шлунка і дванадцятипалої кишки. Так, було показано, що у 40-60% хворих ФД відзначаються порушення акомодації (здатності фундального відділу шлунка розслаблятися після прийому їжі), в результаті чого адекватного розслаблення проксимального відділу шлунка після прийому їжі не відбувається. Це призводить до швидшому потраплянню їжі в антральний відділ шлунка, його розтягнення і появи почуття раннього насичення.

    Істотне місце в патогенезі ФД займає підвищена чутливість рецепторного апарату стінки шлунка і дванадцятипалої кишки до розтягування (т.зв. вісцеральна гіперчутливість). Було показано, що у хворих ФД болю в епігастральній ділянці виникають при значно меншому підвищенні внутрішньошлункового тиску в порівнянні зі здоровими особами. Вісцелярна гіперчутливість виявляється у 34-65% хворих ФД і корелює з виразністю симптомів диспепсії.

     Важливою особливістю всіх функціональних порушень є їх системність: як правило, в різній мірі страждають всі органи травлення, хоча симптоми вказують на якусь певну область поразки.

     Лікування функціональної диспепсії

   Діагностика і лікування при синдромі диспепсії розділяти на два етапи.

   На першому етапі лікар, спираючись на клінічні дані (в тому числі виключаючи симптоми «тривоги») і скринінгове обстеження (загальний аналіз крові, копрологическое дослідження, дослідження калу на приховану кров, ультрасонографія), з високим ступенем ймовірності передбачає функціональний характер захворювання і призначає лікування терміном на 2-4 тижні. Відсутність ефекту від терапії, що проводиться розглядається як сигнал тривоги і служить показанням до ретельного гастроентерологічному обстеження в умовах консультативного центру або спеціалізованого стаціонару. Такий підхід є виправданим не тільки з медичної, а й з економічної точки зору.

   Нелікарський лікування вимагає від пацієнта дотримання простих правил харчування і нормалізації способу життя:

– дробове харчування;

– обмеження споживання жирної і гострої їжі, кави;

– відмова від куріння і алкоголю;

– відмова від застосування нестероїдних протизапальних засобів.

      Так як причиною функціональної диспепсії може бути стрес, іноді для зняття симптомів досить психотерапії.

     Лікарське лікування спрямоване на зняття симптомів захворювання

     У різних хворих ФД в якості ведучих ланок патогенезу можуть виступати різні фактори. Так, у багатьох пацієнтів з больовим (язвенноподобним) варіантом захворювання основним чинником, що викликає болі в епігастрії, слід вважати гиперсекрецию соляної кислоти. При дискинетическом варіанті (постпрандіальную дистрес-синдромі) таким фактором можуть служити дисбактеріоз, зміни моторики шлунка і дванадцятипалої кишки, а також вісцеральної чутливості. Виділення провідного патогенетичного ланки у кожного хворого ФД є дуже важливим, оскільки воно визначає і основний напрямок подальшого лікування.

  Лакталь – це дієтична добавка, яку виробляють на заводі в Італії. Лакталь була спеціально створена саме для пацієнтів з функціональними розладами шлунково-кишкового тракту.

  Лакталь має комбінований склад з пробіотиків, ферментів і трав, який містить в собі:

• Кишкові ферменти α- галактозидазу, β-галактозидазу (лактазу):

– β-галактозидазу – фермент, який допомагає засвоювати лактозу у людей з частковою лактазной недостатністю;

– α-галактозидазу – фермент, який розщеплює 1 або 6-галактозної зв’язку в олігосахариди і тим самим запобігає процеси бродіння вуглеводів, що лежать в основі надлишкової продукції кишкових газів і газассоціірованних симптомів при галактоолігосахаридний недостатності, що сприяє усуненню симптомів здуття і метеоризму;

• Ферментативний комплекс ЕНЗІМІКС – це суміш ферментів (амілази, протеази, глюкозамілази, ліпази, целюлази, лактази і пектиназу), отриманої в результаті ферментації мальтодекстрина. Ензімікс сприяє розщепленню білків, жирів і вуглеводів, а також складних вуглеводів їжі, і цим допомагає травленню;
• Пробіотики Lactobacillus acidophilus La-14 SD5212 – 2 млрд і Bifidobacterium lactis Bl-04 SD5219 – 3 млрд; екстракти трав фенхеля, м’яти і анісу:

– Lactobacillus acidophilus – підтримує функціонування шлунково-кишкового тракту завдяки антагоністичному дії до патогенних мікроорганізмів, сприяє збалансованості мікробіоти кишечника, запобігає здуття живота після прийому їжі і допомагає при запорах,

– Bifidobacterium lactis – демонструє протизапальну та імуномодулюючу дію в кишечнику. З цим пов’язують зменшення симптомів при синдромі подразненого кишечника;

• Екстракти трав:

– Фенхель – сприяє усуненню газів, що викликають здуття живота і біль в тому числі завдяки дії на гладку мускулатуру кишечника,

– Аніс – сприяє зменшенню нудоти, має гастропротекторну і регульоване попускає властивість,

– М’ята – ефірну олію м’яти має вітрогінну, антисептичними і спазмолітичну властивостями. Спазмолітичну дію масло м’яти пов’язують з розслабленням гладких м’язів кишечника завдяки впливу на кальцієві канали.

   Лакталь використовується в раціонах дієтичного харчування, як додаткове джерело травних ферментів і пробіотиків для поліпшення функціонування шлунково-кишкового тракту, а також зменшення проявів функціональних порушень роботи кишечника, в тому числі діареї, здуття, болі в животі. Сприяє травленню лактози і складних вуглеводів, відновленню і врівноважування бактеріальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту.

Спосіб застосування Лакталь:

Рекомендована доза – 3 саше на день:

1) вранці натщесерце – одне червоне саше, розчинена в склянці води,

2) за 30 хвилин до обіду – одне бірюзове саше, розчинена в склянці води,

3) за 30 хвилин до вечері – одне бірюзове саше, розчинена в склянці води.

Купити Лакталь можна в Аптеці без рецепта лікаря.

Реклама дієтичної добавки. Не є лікарським засобом. Перед вживанням  ознайомтеся  з листком-вкладишем  та  проконсультуйтесь  з лікарем.  Зберігати у недоступному для дітей місці. Є застереження щодо споживання. Дієтичні добавки не замінюють різноманітне і збалансоване харчування, яке є дуже важливим разом зі здоровим способом життя.

Лакталь порошок для покращення роботи кишечника в саше, 18 шт

Виробник: ERBOZETA S.p.a Італія. Strada delle Seriole, 41/43, Loc.Galavotto, ZI Gualdicciolo, 47894 Chiesanuova (RSM), Тел.: +39 0549 907000.